Taxation of payments for the use of the non-resident’s trademark 12 September 2011

1. Податок із доходу нерезидента

Відповідно до ст. 160.2 ПКУ, особи, які здійснюють виплату нерезиденту доходу з джерелом його походження з України, зобов’язані утримувати податок з таких доходів за ставкою 15 % від їх суми та за їх рахунок. Податок сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних договорів, які набрали чинності.

Відповідно до п. 103.4 ст. 103 ПКУ, підставою для зменшення оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є надання нерезидентом підприємству, що виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Відповідно до п. 103.5 ст. 103 ПКУ, така довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, та має бути належним чином легалізована, переведена відповідно до законодавства України.

Отже, за наявності довідки про реєстрацію нерезидента, яка відповідає вимогам п. 103.5 ст. 103 ПКУ, Підприємство матиме обґрунтування обкладати роялті за ставкою, зазначеною в міжнародному договорі, за відсутності довідки – роялті оподатковується за ставкою 15 %.

2. Порядок визнання витрат на роялті

Порядок та умови визнання роялті у витратах Підприємства регулюється пп. 140.1.2 ст. 140 ПКУ.

Так, згідно з пп. 140.1.2 ст. 140 ПКУ, витратами звітного періоду підприємство визнає суму нарахованих роялті нерезиденту, в межах 4 % від доходу (виручки) від реалізації товарів, робіт, послуг за мінусом ПДВ за попередній звітний рік, якщо виконуються такі умови:

а) нерезидент, якому нараховуються роялті, не має офшорного статусу;

б) нерезидент є бенефіціарним (фактичним) одержувачем (власником) роялті;

в) роялті виплачуються за об’єктами, у відносно яких права інтелектуальної власності не вперше виникли у резидента;

У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податків щодо визначення особи, у якої вперше виникли (були придбано) права інтелектуальної власності на об’єкт інтелектуальної власності, такі податкові органи зобов’язані звернутися до спеціально уповноваженого органу, визначеного Кабінетом Міністрів України, для отримання відповідного висновки.

г) нерезидент, на користь якого нараховуються роялті, підлягає оподаткуванню відносно роялті в державі, резидентом якої є.

Таким чином, нараховані на підставі ліцензійного договору роялті включатимуться до витрат у межах 4 % від доходу від реалізації товарів, робіт, послуг без ПДВ за попередній звітний рік, за умови виконання всіх вищевказаних вимог.

3. Оподаткування роялті податком на додану вартість

Відповідно до пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 розділу V ПКУ, операції з виплати роялті у грошовій формі не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до пп. б) п. 185.1 ст. 185 ПКУ, об’єктом оподаткування ПДВ є постачання послуг, місце надання яких розташоване на митній території України відповідно до ст. 186 ПКУ.

Відповідно до п. 186.3 ст. 186 ПКУ, місцем постачання послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання. При цьому згідно з пп. а) п. 186.3 ст. 186 ПКУ до таких послуг відноситься використання об’єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами.

Відповідно до ст. 420 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-ІV, до об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: комерційні (фірмові) найменування, торгові марки (знаки для товарів та послуг).

У зв’язку з вищевикладеним, у разі настання першої події – нарахування або виплати роялті за використання торгової марки, виникає ризик нарахування податку на додану вартість.

Щоб уникнути проблем з податковими органами, а також з огляду на практику вирішення спорів з податковими органами в Україні, на нашу думку, при нарахуванні (виплаті) роялті слід нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ на всю суму роялті. Наступного місяця відповідно до п. 201.12 ст. 201 ПКУ необхідно відображати податковий кредит на підставі податкової накладної, податкові зобов’язання щодо якої було нараховано та відображено у податковій декларації попереднього звітного періоду.

Для зменшення податкового навантаження підприємства рекомендуємо направити запит до податкової служби з таким формулюванням: чи є об’єктом оподаткування ПДВ сплата роялті у грошовій формі нерезиденту за використання торгового знака